МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІЕРСИТЕТ імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ Кафедра всесвітньої історії Парфенчук Наталя Володимирівна ІТАЛІЙСЬКА КУЛЬТУРА (кінець ХVІІІ – перша половина ХІХ ст) Курсова робота Науковий керівник- к. і. н., доц. Кривуля О.А. Луганськ 2011 ЗМІСТ ЗМІСТ 2 ВСТУП 3 РОЗДІЛ I. ІСТРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ 6 РОЗДІЛ ІІ. ВНУТРІШНІ ТА ЗОВНІШНІ ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ ІТАЛІЇ 9 2.1. Розвиток капіталістичних відносин та спроби політичних реформ другої половини ХVІІІ ст. 9 2.2. Вплив європейського просвітництва на розвиток суспільно-політичних традицій в Італії 18 РОЗДІЛ ІІІ. ДУХОВНА КУЛЬТУРА ЕПОХИ РІСОРДЖИМЕНТО 27 3.1. Розвиток суспільно-світоглядної думки в Італії 27 3.2. Основні художні течії: неокласицизм, романтизм, реалізм 31 ВИСНОВКИ 43 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 47 ВСТУП Актуальність теми. На сучасному етапі становлення української державності країна перебуває у складному становищі. Затяжна економічна й політична криза ускладнює процес входження України до європейського співтовариства. Довгий час перебування країни під владою інших держав відбилося на особливостях культурного та етнічного розвитку регіонів. Політична еліта сучасної України використовує це у своїх інтересах, що поглиблює регіональні відмінності і загрожує майбутньому існуванню України, як соборної незалежної держави. Тому на захист соборності і незалежності повинні стати культурні діячі та митці сучасності. Виходячи з цього, стає актуальним дослідження розвитку культури Італії періоду Рісорджименто – періоду національно-визвольного руху італійського народу проти іноземного панування, за об'єднання роздробленої Італії. Коли наука, література, мистецтво всіма можливими засобами сприяли спочатку духовному, а потім і політичному об’єднанню країни. Цю історичну місію було покладено на просвітництво – загальноєвропейський ідейний рух. З іншого боку, бурхливий розвиток італійської культури кінця ХVІІІ – другої половини ХІХ ст. був наслідком економічних перетворень, що мали своє втілення у розвитку капіталістичних відносин й сприяли появі нових художніх течій – неокласицизму, романтизму, реалізму тощо. Об’єктом дослідження виступає культура Італії, як історично обумовлений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений в типах і формах організації життя й діяльності людей, у їхніх взаєминах, а також у створювані ними матеріальних і духовних цінностей. Предметом є духовна культура Італії епохи Рісорджименто. Хронологічні рамки дослідження - це епоха рісорджименто, що охоплює період з кінця ХVІІІ й до 1870 р., приєднанням до Італійського королівства Рима. Територіальні межі дослідження охоплюють територію італійських держав Апеннінського півострову. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі вивчення доступної літератури прослідити специфічні особливості та відмінності італійської культура епохи Рісорджіменто. Довести. що культурні традиції Італії відрізняється не тільки ідейною цілеспрямованістю і демократизмом, але і безпосереднім зв'язком з революційно-визвольною боротьбою. Для реалізації зазначеної мети поставлені такі завдання: виявити наявність та доступність літератури та джерел з теми дослідження; проаналізувати політичне та економічне становище Італії досліджуваного періоду; виділити цілі й завдання національно-визвольного руху - Рісорджименто та загальноєвропейського ідейного руху - просвітництва; показати вплив загальноєвропейських культурних традицій на розвиток італійської культури; довести, що незважаючи на значний вплив загальноєвропейських культурних традицій, італійська культура мала свої специфічні відмінності і особливості, що полягало у специфічних політичних і економічних умовах; охарактеризувати розвиток духовної культури епохи рісорджименто та зміну трьох художніх напрямів: класицизму, романтизму, реалізму. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що на основі всебічного аналізу наявної літератури та джерелознавчих матеріалів з проблеми з...